У нашій школі в 1 класі навчається Дроздова Ксенія, яка у зв'язку із воєнними діями на Сході України покинула свою домівку в Свердловську Луганської області. Під час акції ''Напиши лист пораненому'' вона разом із мамою написала лист у якому із вдячністю звертається до тих людей, які підтримали у важку хвилину.
Лист учениці 1 класу Дроздової Ксенії
Здрастуй, дорогий солдате!
Пише тобі дівчинка, учениця першого класу. Звуть мене Ксюта. Вимушена була я залишити свою домівку посеред літа, бо залишатися в рідній хаті було небезпечно.
Всюди було чутно постріли та вибухи, на вулицю виходити було зовсім страшно. Дякувати Богові , на Волині живе моя бабуся, яка, із задоволенням нас зустріла. Провела я у бабусі два останні місяці літа, а у вересні відрядили мене до школи. В. школі прийняли мене дуже дружно, навіть на першому дзвонику я мала таку честь давати саме перший дзвоник. І остаточно переконалася, що дуже добрі, веселі і дружні люди живуть на Західній Україні. Але, чомусь, на Донбасі розповсюдили зовсім іншу інформацію. Я, перебуваючи на волинській землі, маю можливість побачити усе на власні очі. Я зрозуміла, дорогий солдате, що народ України – це єдина нація, яка повинна жити в єдиній країні.
Я дуже люблю свою країну – мою рідну Україну. Дорогий солдате, дуже вдячна тобі, що несеш службу без страху і що з гордістю називаєшся Захисником Батьківщини. Що не сховався ти перед обличчям війни, а вийшов на передову, ризикуючи своїм життям. Дякую тобі, мій герою, що бережеш мій сон і спокій. Що завдяки тобі, мій солдате, я маю можливість, бачити ясне сонечко і блакитне небо кожного дня ідучи до школи.
Я буду молитися Богові, щоб мир і спокій запанував на нашій Землі. Щоб перестали гинути люди, щоб солдати повернулися у свої сім’ї живими та неушкодженими. Щоб принесли вони перемогу і гордо називалися героями своєї Батьківщини.
Я Вас цілую і люблю, мій герою. Дуже сподіваюся, що мій лист хоч якось зігріє ваше серце.
|